Відвідала я сьогодні , друзі, відкриття Ch+P Junior, ніби так, на Володимирській 49а. Вові Кадигробу вдається знаходити такі місця і виставляти там те, що йому подобається, тому Вова молодець, і головне питання, яке у мене виникло, стосувалося не його, і навіть не Маші Хрущак і її тексту, а власне самої творчості юніорів, тому що завдяки саме такого-собі тексту Марії Хрущак, хочеться спитати - нафіга різати кілограмами глянець, і з нього виклеювати той самий глянець, по суті, що і був нарізаний. Тобто немає ніякої трансформації, а тоже немає магічного перетворення повсякденної речі у об'єкт мистецтва, а отже немає мистецтва як такого. Ну я, звичайно, дуже жорстко критикую, і саме виконання робіт мені подобається, от тільки за досить великим об'ємом роботи, проробленим не бачу я чіткої ідеї, у них викладеної,от саме тому мені здається, що до правди набагато ближча Аліна Копиця, яка ліпить із того самого глянцю більш філософсько-соціально-критичні речі, і тому вона виграє, роблячи менші за розміром роботи, і але наповнюючи їх іншим змістом.


















